Афганістан сьогодні – це гірка, трагічна й героїчна історія покоління тисяч людей. Це – долі тих, кого називають «афганцями». Це – пам’ять про тих, хто журавлиним клином відлетів у вічність. Про воїнів неоголошеної афганської війни всі неодноразово  чули і бачили з радіо, телебачення, читали в пресі і книгах. У кожного з них залишилися рубці, як не на тілі, так на серці і в самій душі. Ця війна поступово відходить в минуле, але  всіх, обпалених війною, вона ще й по нині заставляє кричати вночі, здригатися від жахливих снів.

         До 27-річниці виведення військ з Афганістану, на честь глибокої поваги і шани до учасників афганської війни  у Вільненському НВК були проведені лінійка – вшанування «Подвиг воїнів - інтернаціоналістів», години пам’яті «Їх долі обпалені війною» та «Не витравити з серця біль Афгану», підготовлені куточок пам’яті «Забули б люди назавжди всі війни, але Героїв не забути нам» та бібліотечна полиця «Афганістан: Геройство. Біль. Дочасна сивина».

Під час уроку мужності «Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану…» відбулася зустріч з людиною, якій довелося свого часу нести службу на чужій афганській землі,  пережити біль і втрати своїх товаришів. Людини, якій і сьогодні, через десятки років, сняться бої, побратими. Киященка Анатолія  Григоровича радо вітали квітами і чарівними посмішками маленькі другокласники разом з класним керівником Попковою Ганною Михайлівною. Діти декламували вірші, бажали здоров’я на довгі роки шановному  гостю. Допитливі оченята переглядали відеофакти на екрані про життя афганського народу, їх ровесників, військові дії, постріли, а ще - вслуховувалися в кожне слово сивочолого воїна-афганця. Бачили біль в його очах і сльози, які постійно наверталися.

  Анатолій Григорович розповів, що  у 37 років (квітень 1983-1985р.р.), маючи військове звання  майора,  йому довелося проходити військову службу у Шенданті, потім – на землі Гірішк в 24-му танковому полку, в Гераті. На Пакистанському кордоні приймав участь у захваті бандитської групи, яка доставляла зброю ворогам. Мав контузію. За вмілу командирську діяльність нагороджений медалями - «Георгій Жуков», «За мужність», «Учасник бойових дій». Кавалер ордена «Червоної Зірки», не стримуючи сліз, згадував ті страшні роки, коли був вдвічі молодшим, ніж є сьогодні. Афганська  війна залишила після себе тяжкі спогади, тисячі загиблих, десятки й сотні тисяч скалічених тіл, незліченну кількість понівечених душ.

«Сьогодні я щасливий тим, що юне покоління зростає справжніми патріотами і не залишає без уваги нас, тих, хто не шкодував свого життя за мир, світлі ідеали добра, честі і справедливості» - такі трепетні слова назавжди залишаться в юних душах вільненських вихованців після зустрічі з людиною, яка в собі і сьогодні несе біль афганської війни.