Любов до Вітчизни і любов до людей – ось два стрімкі потоки, які зливаючись, утворюють могутню річку патріотизму. А рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна – найсвятіші  для кожного з нас слова.

З метою вшанування громадян України, які виконували і нині виконують свій військовий обов’язок,  напередодні   15 лютого – Дня пам’яті військовослужбовців і воїнів-інтернаціоналістів, що брали участь в урегулюванні військових конфліктів на територіях іноземних держав для вихованців  Вільненського НВК було проведено патріотичний захід «А хто сказав, що їм війна не сниться?», присвячений  сильній половині людства - мужнім захисникам нашої рідної держави -України.  

Відбулася  незвичайна і дуже корисна  для розширення знань учнів зустріч  з людьми,  яким довелося нести військову службу на обпеченій війною землі, перевіривши себе на вірність і мужність, це - зустріч з учасниками бойових  дій в АТО.  Доказ тому – їх бойові нагороди. Шкільні стіни радо зустріли шановних гостей – першого заступника командувача  високомобільних десантних військ (ВДВ) України, генерал-майора, кавалера ордена «Мужності» і ордена «Богдана Хмельницького» - СОДОЛЯ Юрія Івановича та старшого сержанта ВДВ України, кавалера ордена «Мужності» - МРАЧКОВСЬКОГО Сергія Андрійовича, люб’язно представлених  вірною дружиною, вчителем НВК, котра  пліч-о-пліч пройшла разом зі своїм чоловіком надійним тилом  нелегкими життєвими дорогами, класним керівником 10 класу - Содоль Тетяною Віталіївною.

Війни різних років ламали життя багатьом молодим юнакам, але вони завжди чесно і стійко виконували свій громадянський обов’язок, залишаючись вірними присязі до кінця. На  вечорі пам’яті згадувалися далекі воєнні часи 1939-1945 років, які стрімко летять у вічність, як у вирій журавлі, адже з  кожним днем все меншає серед нас її ветеранів.  Шестикласниця Пермякова Маргарита  з трепетом в душі висвітлила  данину пам’яті  всім – і живим, і тим, хто поліг, захищаючи наше щасливе сьогодення, у вірші про безмежну материнську любов до сина, який вічно житиме у її снах.

Не солодке життя і у молодшого покоління. Саме онукам ветеранів Другої Світової  війни дісталася така доля – воювати на чужій афганській землі.  До сьогоднішніх днів ниють  рани у них і болять за своїх бойових друзів-побратимів, які полягли на чужині. Це - наша історія, біль і трагедія. І, скільки б  не минуло років, вони ніколи не зітруться у пам’яті, а світлі імена тих, хто віддав своє життя, імена патріотів, високо піднесені материнськими руками і поставлені на постамент вічності. Бурдейна Даша, учениця 5 класу, слова вдячності всім воїнам-інтернаціоналістам висловила у вірші про подвиг афганців.

       Списки учасників бойових дій на території Афганістану поповнилися і прізвищами вільнян, які прославилися і у миротворчих місіях. Географія виконання цих  завдань широка. Це і Союзна Республіка Югославія (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Косово), і Близький та Середній Схід (Ліван, Ірак), і Африканський континент (Ангола, Ліберія, Сьєра-Леоне).

  Кожний час, кожна епоха народжує своїх людей. Відбуваються нові події.  Ніхто і гадки не мав, що на нашу багатостраждальну землю  знову прийде нове лихо - війна на Донбасі – східній частині краси українських земель,  де наші захисники  і сьогодні  показують себе справжніми нездоланними героями,  готовими ціною власного життя і здоров’я виконувати почесний обов’язок – захищати рідну Вітчизну.

Учениця 4 класу Ісаєва Анастасія розчулила всіх присутніх продекламованим віршем «Над Україною повисла темна хмара», яка запитувала: «За що у мирний час страждає знову наша земля і заливається слізьми? Адже усі ми жили у мирній Україні і на війну не було жодних для того  підстав. Що сталося із нашими братами, яким ми підставляли всі своє плече і, які за мить нам стали ворогами? За що оце усе?...».

Взірцем справжньої мужності і відваги стали для вихованців НВК  люди честі і слави. Всі воїни 25-ї  Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади є прикладом сміливості і героїзму. Як доказ тому – розповіді наших гостей про службу, своїх бойових друзів, зовсім нелегке життя далеко від дому.

Юрій Іванович Содоль – людина з великим життєвим досвідом. Це його заслуга в тому, що він, як рідний батько своїм воїнам-синам, оберігав їх від куль, повчав життю, вміти вистояти, вижити. Мрачковський Сергій – наш земляк з м.Перещепино. Скромний молодий юнак, а за його плечима вже скільки всього почуто, пережито й побачено. Нещодавно він сидів за шкільною партою, а сьогодні мріє стати офіцером ЗС України.

Відповідаючи на запитання учнів, вся бесіда перетворилася в ауру  приємного спілкування. Гості поділилися спогадами про своє дитинство, рідну домівку, про батьків, шкільних друзів. Поступово розмова перенеслася і на військову тему. Та, як зазвичай, змовчували вони про свої нагороди, а їх, як ми всі знаємо, дають за високий патріотизм, мужність і сміливість. Говорили не так багато, а лише зазначали, що то їх робота – захищати свою землю, свій народ.  Назавжди, мабуть, запам»ятають присутні цікаву розповідь і про вірного друга воїнів – собаку, яка не один раз рятувала  їх від куль своїм чуттям. Звичайні історії перепліталися з сумними спогадами про біль, втрати кращих друзів. Переглядаючи відеокліпи про несіння військової служби, вірність Батьківщині, повернення на рідне місце дислокації та прослуховуючи пісні про війну – на очі невільно наверталися сльози. Адже війни не проходять безслідно. І  ця зустріч –  то живий голос війни сьогодення, який лунав з їх уст. Тож, чи сниться цим людям війна? Звичайно, але в цьому вони не зізнаються – болить душа і так не хочеться бачити її знову і знову.

Про красу рідної землі говорили маленькі, щасливі і усміхнені україночки - другокласниці Ілющенко Анастасія, Соломко Єлизавета, Бондаренко Даша та  Плоха Надія. Адже саме цим дітям, цьому поколінню  так потрібен мир. У своїх маленьких долоньках вони тримають надію на краще майбутнє і міцно притискають їх до своїх сердець.  

Ми дорожимо своїм мирним сьогоденням і наш святий обов’язок – зберегти мир на землі! Низько вклоняючись, третьокласниця Ісаєва Аліса пронесла крізь серця усіх «Молитву за Україну».  

Хай якнайшвидше настануть часи, коли буде спокій в кожному домі!

Хай  кожного воїна бережуть янголи-охоронці, а ми  будемо завжди  чекати  і підтримувати їх!