Сказ – небезпечна хвороба!

Сказ – гостра інфекційна хвороба, належить за міжна­род­ною класифікацією до особливо небезпечних інфекцій, бо завжди закінчується смертю. Хворобу спричиняють віруси, які уража­ють центральну нервову систему теплокровних тварин і людини. Вірус сказу виділяється зі сли­ною хворих тварин і передається людині через укус або ослинення шкіри, коли на ній є макро- або мікротравми. Рідше спостеріга­ється зараження під час зні­ман­ня шкур з хворих на сказ тварин, особливо лисиць. Період інкуба­ції (час від зараження до появи симптомів) триває від 10 діб до одного року і більше, най­час­тіше він становить 30-90 діб. Тривалість інкубаційного періоду значною мірою залежить від ло­калізації укусу. Короткий інкуба­ційний період спостерігається в разі укусів у ділянку обличчя, го­ло­ви, пальців рук; найдовший – у разі поодиноких укусів легкого сту­пеня або ослинення тулуба й ніг.

Оскільки сказ є зоонозною інфекцією, тобто спільною для лю­дини і тварин, то всі профілактичні заходи спрямовані на ліквідацію джерела збудника інфекції серед тварин. У населених пунктах треба систематично виловлювати та ви­нищувати бродячих собак та котів. Не лише собаки, а і кішки, яких утримують господарі, мають бути щепленими проти сказу. Боротьба з вірусом сказу в природних осередках передбачає регуляцію чисельності диких тварин, особливо вовків і лисиць, на екологічно виправда­ному рівні. Тварин, які загинули в природі, слід обов'язково обстежувати на сказ.

Якщо вкусила тварина?

Для запобігання захворюванню на сказ після укусу людини або ослинення її шкіри чи слизових оболонок скаженою, підозрілою на сказ або невідомою твариною слід негайно звернутися до найближчого пункту невідкладної медичної допомоги. Рану після укусу ретельно промивають великою кількістю води з милом, а також дезінфікують йодом, спиртом, розчином калію перманганату, перекисом водню. Лікар призначає щеплення за схемою залежно від місця укусу і важкості ушкодження.

Небезпека – у слині!

Нагадаємо, що вірус сказу може передаватись не лише через укус, а також і при ослиненні. Встановлено, що у тварин слина може бути заразною до появи клінічних ознак.

Вірус сказу може все життя зберігатися у слинних залозах тварини, що, в разі укусу, становить великий ризик зараження людини.

Вакцинація врятує життя

Специфічної терапії захворювання на сказ не існує у світі. Випадків одужання людей від сказу не зареєстровано. На сьогодні у всьому світі програма раціонального проведення щеплень проти сказу залишається пріоритетною.

Отже, нещеплені домашні тварини створюють також великий ризик. Профілактичні рекомендації прості і їх легко виконати – зробити щеплення домашнім улюбленцям і не гладити бродячих тварин.