Трішки історії: 11 травня 44-го року було підписано Постанову
Державного комітету оборони СРСР "О крымских татарах", з грифом
"совершенно секретно". В преамбулі цього документу кримські татари
звинувачувалися у зраді "радянській Батьківщині", зокрема у масовому
дезертирстві з лав Червоної Армії, співробітництві із німецькою
адміністрацією, участі в каральних акціях проти радянських громадян, а
також у підготовці їх вивезення на примусові роботи до Німеччини. Ці
звинувачення стали підставою для виселення ВСЬОГО кримськотатарського
народу з Криму. Сама спецоперація з їх депортації відбулась впродовж трьох
діб - 18-20 травня. Саме стільки часу знадобилося, щоб під дулами автоматів
завантажити майже двісті тисяч осіб у товарні вагони.
І лише у 1989-му році було прийнято декларацію про визнання
злочинним примусове переселення кримських татар у травні 1944-го року. З
цього часу репатріація кримськотатарського народу на свою батьківщину
набула масового характеру.
В контексті анексії Російською Федерацією Криму у 2014-му році
можна провести деякі аналогії. Нині кримськотатарський народ, хоч і
"м’якше", ніж за Союзу, але все-таки витісняють із Криму. Тому питання
їхньої депортації — це не лише питання минулого, а й питання майбутнього.
Вшановуючи пам’ять жертв геноциду кримськотатарського
народу, пропонуємо:
 подивитися відеосюжет «Депортація кримських татар у травні 1944
року» за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=tv2aq9lpLgE;
 переглянути фільм – драму відомого
 українського кримськотатарського режисера Ахтема Сеітаблаєва
"Хайтарма" про депортацію кримських татар та його ж історико-
драматичний фільм, заснований на реальних подіях, “Чужа молитва”;
 прослухати музичну композицію відомої
української кримськотатарської співачки Джамали "1944", яка
передає трагедію кримськотатарського народу і її сім'ї зокрема ( як
зізнавалася сама співачка, на написання цієї пісні її надихнула
розповідь прабабусі про трагедію, яка сталася з кримськотатарським
народом у 1944 році),
 приєднатися до шкільної акції о 12.00 “Свічка скорботи”, запаливши
вдома свічку на знак скорботи за жертвами геноциду
кримськотатарського народу.

ЗНАЙТЕ, чужої пам’яті не буває!